Два роки тому, у ніч з 8-го на 9-те січня 2023 року, внаслідок влучання російської ракети у мобільний пункт медичної допомоги у Харківській області загинув наш колега – лікар-хірург КНП «Міська лікарня №9» ЗМР – Артур Володимирович Пономар. Посмертно його було нагороджено орденом «За мужність» 3 ступені. Дружина загиблого – також співробітниця нашої лікарні – медична сестра хірургічного відділення (поліклініки) Олеся Пономар подала петицію про присвоєння звання Героя України своєму чоловікові.
«Це усвідомлене рішення. Вважаю, що мій чоловік – справжній приклад для сучасних українців й нащадків. Він врятував чимало бійців безпосередньо працюючи в евакуаційній бригаді, а також багато цивільних, які перебували поблизу лінії бойового зіткнення. Загинув як герой. На жаль, разом із з ним тоді отримали поранення несумісні з життям ще п’ятеро медиків», – розповіла вдова військового медика.
Підтримує рішення Олесі Пономар щодо гідного вшанування пам’яті загиблого побратима й Ігор Григор’єв, який нині очолює одне з поліклінічних відділень нашої лікарні.
«Він є учасником бойових дій, проходив зі мною службу у підрозділі, котрим я командував. У 14-ї окремій механізованій бригаді. Це було у 2015-2016 роках. Згодом, коли почалось повномасштабне вторгнення нас мобілізували у різні бригади. Він потрапив до 22 батальйону 92-ї ОМБр, а я до 115-ї. До останнього з ним підтримували зв’язок… Для мене – це справжній герой сучасності! Він 100-відсотковий патріот. Захисник Батьківщини у боротьбі з ворогом, а ворог у нас один. Це – москалі. Про таких людей потрібно пам’ятати! Це приклад для наслідування. На мій погляд, ця людина дійсно заслуговує звання – «Герой України».
– У вас в кабінеті висить портрет Артура Володимировича…
– Нас життя з Артуром об’єднувало протягом багатьох років. Ще зі студентської лави. Ми зустрілись на підготовчому відділенні тодішнього медичного інституту. Потім навчались в одній групі шість років. Згодом доля розвела – він поїхав проходити інтернатуру до Кіровограду (нині – Кропивницький), а я залишився працювати у Запоріжжі. Потім тривалий час працювали разом у 5-й міській лікарні – він у торакальному відділенні, а я у відділенні шлунково-кишкових кровотеч. Потім разом працювали у 9-й міській лікарні. Знаю його як професіонала своєї справи, інтелектуала, принципову, справедливу людину. Чуйна й добра людина була. Чоловік! Людина, яка була близькою мені за духом. Він був справжнім моїм другом. Як каже мій батько – друзів багато не буває. Ось є товариші по життю, а він – друг. З ним я міг поділитись усім! Він завжди приходив на допомогу. Це навіть були справжні братерські відносини. Дуже сумую. Змиритись з такої втратою практично неможливо», – каже завідувач хірургічного відділення поліклініки КНП «Міська лікарня №9» ЗМР Ігор Володимирович Григор’єв.
Дружина військового медика опублікувала петицію 17 грудня 2024 року. На цей момент є 5789 голосів із 25 тисяч необхідних. Збір підписів триває!
Підтримати петицію можна за посиланням:
https: https://petition.president.gov.ua/petition/238760?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR0wyamSZGoJYL_7X8ydXnfmLKjFbmO2tC_VoIkS7L-wrNA6v48uSFxheFA_aem_LpiM7Xg_6vra4fOW5yq-Tg
Біографічна довідка:
Артур Володимирович Пономар
20.07.1965 – 08.01.2023 р.
Лікар медичного пункту, капітан медичної служби.
Позивний «ДОК».
Працював лікарем-хірургом КНП «Міська лікарня №9» ЗМР.
У період 2015-2016 років брав участь у бойових діях у зоні проведення АТО.
Загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Лозова Харківської області.
Залишились – дружина, донька та двоє онуків.
Вічна пам’ять!
