До хірургічного стаціонару КНП «Міська лікарня №9» ЗМР звернувся 53-річний чоловік зі скаргами на кишкову кровотечу, котра з’явилась ще у минулому (!) році.
Пацієнт знаходився на спостереженні у сімейного лікаря. Першочергово, рік тому було виконано фіброколоноскопію (ФКС), з заключенням: геморой ІІІ ст., проведено консервативне лікування з позитивною динамікою (вся симптоматика зникла). Втім, два місяці тому попередня клінічна картина знову повторилась. Було встановлено діагноз: гемороїдальна хвороба, комбінований геморой ІІІ ст., ускладнений кровотечею. Людина була прооперованою. Проте з часом кишкова кровотеча не зникла. Було виконано повторно ФКС (без динаміки) та КТ з контрастуванням: КТ-ознаки неопластичного вогнища тазу з вірогідністю GIST кишки.
Для довідки:
Гастроінтестинальна стромальна пухлина (GIST)
– найбільш поширена мезенхімальна пухлина шлунково-кишкового тракту, що становить 1-3% від усіх гастроінтестинальних пухлин.
Ключовим моментом у появі GIST – онкогенні мутації в гені c-Kit або PDGFR, а ризик розвитку захворювання підвищується після 40 років. Середній вік пацієнтів із цією патологією становить 55-60 років.
«Клінічна картина – частіше жодних симптомів немає. Поки хвороба не прогресує, людина нічого не відчуває, відповідно не може запідозрити, що має таку патологію. Якщо пухлина збільшується і/або дає метастази, виникають: біль у ділянці шлунка та животі, кровотечі шлунково-кишкового тракту, нудота, блювання, здуття живота, втрата апетиту, запор або діарея», – розповідає хірург-онколог вищої категорії КНП «Міська лікарня №9» ЗМР Дмитро Гапоненко.
Лікування
Новоутворення понад 2 см потребують хірургічної резекції – провідним методом, що дозволяє сподіватися на повне одужання, є хірургічний. Стандарт операції – радикальне видалення пухлинних вогнищ єдиним блоком з морфологічно негативними краями резекції (R0).
За словами Дмитра Гапоненка, пацієнтові було виконано радикальне хірургічне лікування у повному обсязі. За висновком патогістологічного дослідження: шлунково-кишкова стромальна пухлина стінки тонкої кишки (GIST) з розповсюдженням до підслизового шару, переважно веретеноподібний тип, низького ступеня. Щодо 5-річної виживаності після такої патології, то після хірургічної резекції у пацієнтів вона значно варіює. Наразі пацієнт у стабільному стані, прогноз – сприятливий.
«Прогноз течії захворювання після резекції визначають різні фактори: розмір пухлини, мітотичний індекс, локалізація. Застосування іматинібу у клінічній практиці значно підвищило ефективність лікування зазначених новоутворень із збільшенням загального виживання. За останніми науковими статтями 5-річне виживання становило 65-74% досліджених випадків», – зауважив лікар-хірург-онколог.
Бережіть себе!
На фото: лікарі-інтерни Ілля Шиян й Ірина Воробйова, лікар-хірург Дмитро Гапоненко (зліва-направо)
