Малярія – це захворювання, яке викликається кров’яними паразитами, якы передаються від хворої людини до здорової через укуси комарів, при переливанні крові або шприц ін’єкціях.
Переносниками інфекції є малярійні комарі, що розмножуються переважно у водоймах зі стоячою або повільно проточною водою. Від інших видів комарів (лісових, міських) їх візуально можна відрізнити по посадці – черевце у них відхилено від поверхні стелі (стіни) під кутом приблизно 45º. Нападають вони на людину ввечері, після заходу сонця і рано вранці.
Малярія широко поширена в країнах Азії, Африки, Латинської Америки, в т.ч. і на території деяких республік СНД (Азербайджан, Таджикистан). За оцінками експертів малярією щорічно захворює понад 500 мільйонів осіб, з яких близько мільйона вмирає. Глобалізація торгівлі, поїздок, зміни навколишнього середовища і зміна клімату, урбанізація призводить до появи малярії в країнах, де вона раніше була невідома.
Людина, що виїжджає до країн, де реєструються випадки місцевої малярії, ризикує захворіти вже на другому тижні перебування в неблагополучному регіоні. Загроза захворювання зберігається до 1,5 років після повернення з ендемічних по малярії країн.
Клініка малярії відрізняється значною різноманітністю. Найбільш характерними її ознаками є гарячкові напади з короткочасним ознобом, високою температурою, головними і м’язовими болями, запамороченням, нудотою, блювотою, прискореним серцебиттям, затримкою сечовиділення – подібний стан тримається 6-8 годин і закінчується різким падінням температури (до 35-35,6ºС) і рясним потовиділенням. Повторюються приступи через 1-2 дня, але можуть тривати і без перепадів температур; при несвоєчасно розпочатому лікуванні у хворого збільшуються печінка і селезінка.
Найбільш небезпечна через можливі ускладнення (анемія, жовтяниця, судоми, неврологічні порушення, набряк легенів, ниркова недостатність, коматозний стан), і летального наслідку тропічний різновид малярії – щорічно в світі від неї помирає понад 1 млн. чоловік.
Діагноз захворювання малярією встановлюється на підставі результатів лабораторного дослідження препаратів крові хворого в період лихоманки і цим же дослідженням підтверджується одужання його після лікування.
Профілактика малярії складається з 2 напрямків: попередження зараження і профілактика захворювання.
Попередження зараження – це захист приміщень від проникнення переносників (встановлення сіток на вікна) і захист від укусів комарів (установка прикроватних марлевих пологів, знищення комарів, що вже залетіли, інсектицидними засобами за допомогою електрофумігаторів; поза приміщенням – обробка відкритих ділянок тіла відлякуючими препаратами – репелентами). Основним заходом в попередженні ін`єкційної малярії є використання для ін’єкцій тільки одноразових шприців.
Профілактика захворювання – це прийом за призначенням лікаря лікарських протималярійних препаратів (хіміопрофілактика), починаючи за тиждень перед виїздом, весь період перебування і ще 4-6 тижнів після повернення з неблагополучного по малярії регіону.
З огляду на, що в багатьох тропічних країнах поширена малярія, яка стійка до ліків, крім хіміопрофілактики захопленими з собою медикаментами, туристам, на випадок, якщо захворювання з часом все-таки розвинеться, рекомендується купувати протималярійні ліки, що застосовуються для її лікування в місцях перебування.
Слід пам’ятати, що протягом наступних 3 років після повернення, при кожному зверненні за медичною допомогою з приводу будь-якого захворювання, що спричинило підвищення температури, необхідно інформувати лікуючого лікаря про своє перебування в місцях поширення малярії. Пізнє звернення за медичною допомогою може ускладнити перебіг захворювання і привести до летального результату.
Від того на скільки ефективно громадяни, що виїжджають в неблагополучні по малярії країни, будуть дотримуватися заходів профілактики, багато в чому залежить збереження епідемічного благополуччя по малярії в Україні.
Слід пам’ятати, що захворювання легше попередити, ніж лікувати!