За рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я щорічно кожної третьої неділі травня проводиться День пам’яті померлих від СНІДу. Символ руху – червона стрічка. Вперше в історії цей день був відзначений ще в 1983 році в Сан-Франциско США. На той момент в світі медичними установами було зареєстровано лише кілька тисяч випадків захворювання на цю страшну хворобу і про неї практично нічого не було відомо.

        Організаторами проведення акції пам’яті померлих від СНІДу стали люди, яких особисто торкнулася ця трагедія, що пережили біль втрати рідних і друзів.

        Мета заходів «Дня пам’яті померлих від СНІДу» – не тільки згадувати померлих. Головна мета – привернути увагу населення до цієї проблеми, профілактики цього захворювання та інформування про фактори ризику інфікування. Залучення уваги влади і всього суспільства до заходів соціального захисту і психологічної підтримки ВІЛ-інфікованих. Сприяння організації центрів ранньої анонімної діагностики і тестування, поширення достовірної інформації про хід вирішення головних питань запобігання цій епідемії.

         Статистика смертей від СНІДу в світі катастрофічна. Його жертвами стала вже більша кількість громадян, ніж було вбито у Другій світовій війні в цілому.

         У світі поки ще не винайдено ліки і вакцини, які могли б вилікувати від ВІЛ-інфекції або попередити зараження. Результат хвороби смертельний. Тільки безпечна поведінка і відповідальне ставлення до свого здоров’я захистять від зараження вірусом імунодефіциту людини.

       На теперышный  час завдяки останнім досягненням в розширенні доступу до лікарських препаратів антиретровірусної терапії (АРТ) життя ВІЛ-позитивних людей стало більш тривалим і більш здоровим. Крім того, за спостереженнями медиків, отримані підтвердження того, що АРТ запобігає подальшый передачі ВІЛ.

 Джерелом інфекції є хвора людина.

ВІЛ передається наступними шляхами:

• незахищений статевий контакт;

• при попаданні вірусу в кров у випадках використання нестерильного інструментарію при наданні медичних і косметологічних послуг,

• переливання зараженої донорської крові та її компонентів,

• при внутрішньовенному вживанні наркотиків,

• від ВІЛ-інфікованої матері до дитини (під час вагітності, пологів, під час грудного вигодовування).

ВІЛ не передається комахами (москітами, комарами, блохами, бджолами і осами). ВІЛ не передається при побутових контактах (обіймах, рукостискання, спільному прийомі їжі, відвідування басейну).

          Найбільшою мірою до ризику інфікування схильні: люди, що вживають наркотичні препарати, чоловіки, які практикують сексуальні стосунки з чоловіками, а також люди, що мають незахищені сексуальні контакти.

          Важливо пам’ятати! ВІЛ-інфекція відноситься до повільних хронічних інфекцій. Інфіковані люди живуть довго, залишаючись при цьому на протязі всього життя джерелом інфекції. Визначити за зовнішнім виглядом, інфікована людина чи ні, неможливо. В даний час зустрітися з ВІЛ-інфікованою людиною може кожен.

Заходи профілактики ВІЛ-інфекції:

• не вживати наркотики;

• використовувати тільки індивідуальні предмети особистої гігієни – бритви, зубні щітки, манікюрні приладдя;

• робити манікюр, педикюр, татуювання, пірсинг тільки в спеціалізованих установах;

• відмова від випадкових статевих зв’язків, особливо з людьми, які вживають наркотики;

• при сексуальному контакті з партнером, ВІЛ-статус якого не відомий, використовувати засоби бар’єрної контрацепції.

Наш обов’язок – зробити все можливе, щоб уберегти населення від цього захворювання, а хворих підтримати морально і захистити від забобонів і дискримінації, забезпечити дотримання прав і свобод, гарантувати лікування, догляд та підтримку людям, які живуть з ВІЛ.

Попередження і лікування ВІЛ-інфекції в руках кожного з нас.