Сьогодні проблема герпесу дуже актуальна. Інфікованість населення герпетичною інфекцією дуже висока. Вірусоносійство поширене повсюдно. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, герпесвірусна інфекція посідає друге місце серед вірусних захворювань людини. До захворювання схильне як дитяче так і доросле населення незалежно від статі.

          З вірусом герпесу можна і потрібно боротися, але проблема в тому, що практично 80% вірусоносіїв навіть не підозрюють про це, мало того, навіть ті, хто вже знає про наявність герпесу, ставляться до нього не серйозно. Але герпес може завдати незворотної шкоди здоров’ю, іноді навіть зруйнувати долю. Адже вагітна жінка через плаценту може передати вірус своїй ще не народженій дитині на стадії розвитку важливих органів і систем, а це загрожує вродженими аномаліями розвитку плода.

          У людини найпоширеніші віруси простого герпесу 1 та 2 типу. Зараження відбувається при контакті через предмети побуту, якими користувався хворий або вірусовидільник, при поцілунках, через погано знезаражені інструменти при якихось маніпуляціях, при вдиханні з повітря дрібних крапельок слизу, що містять вірус, які потрапили в нього при кашлі та чханні хворого, а також статевим шляхом та через плаценту від матері до плода.

         Герпес може активуватися внаслідок психічних та фізичних навантажень, переохолоджень, прийому кортикостероїдних гормонів, менструації, механічного пошкодження або тертя шкіри, перенесених простудних захворювань, інших імунодефіцитних станів.

         Віруси потрапляють в організм людини через шкіру та слизові оболонки, і надалі вірус герпесу переходить у латентний стан і зберігається в нейронах або лімфоїдних клітинах протягом усього життя. При ослабленні імунітету він активується, викликаючи характерні висипи.

         Клінічні прояви герпетичної інфекції відрізняються значною різноманітністю. Вони залежить від локалізації ураження, поширеності, стану імунної системи, типу вірусу, і навіть від механізму зараження.

         Прояви на шкірі найнешкідливіші, але при цьому найчастіше зустрічаються. Крім цього, герпес може вражати органи зору, що вимагає негайного звернення до лікаря-офтальмолога для вибору тактики лікування. Самолікування може призвести до стійкого порушення функції очей, тому звернення до поліклініки за місцем проживання не варто відкладати у довгий ящик.

         Вірус герпесу може вражати периферичну нервову тканину, давати клініку оніміння по ходу нерва больовими симптомами в ураженій кінцівці, виявлятися парастезіями і спричиняти порушення функції тазових органів.

         І найгрізніший прояв герпетичної інфекції, коли з периферичних гангліїв вірусна інфекція потрапляє до центральної нервової системи.

Локалізація уражень:

•  шкірні покриви – простий герпес, герпетиформна екзема;

• слизові оболонки ротоглотки – герпетичний стоматит, фарингіт, тонзиліт;

•  верхні дихальні шляхи – гостре респіраторне захворювання;

•  очі – кератокон’юнктивіт;

• урогенітальний тракт – герпетичний уретрит, цистит, вульвовагініт;

•  нервова система – менінгіт, енцефаліт, менінгоенцефаліт;

•  внутрішні органи – гепатит, гломерулонефрит, пневмонія.

Генітальний герпес розвивається у молоді після початку статевого життя.

         Найпоширеніші прояви спочатку – це почервоніння з невеликим свербінням, надалі відбувається утворення одиничних або групових прозрачних везикул, бульбашок, розташованих по ходу нервних закінчень. Сам вирус у період безсимптомної течії «дрімає» в нервових гангліях, ніяк не видаючи себе, тому в залежності від локалізації нейронів, шкіряні прояви можуть бути на обличчі, спині, животі, малому тазі, генітальних органах, на ногах і руках.

Коли відбувається подальше поширення вірусної інфекції нервової тканини або зараження іншим підтипом вірусу герпесу локалізація може змінюватися.

             Вірус простого герпесу заразний, тому за перших ознак активізації інфекції варто обмежити поширеність ураження однією локалізацією. При нанесенні противірусної мазі на шкіру не торкайтеся тюбиком ділянки, де розташовані везикули, потім слід ретельно помити  руки з милом. Не варто цілуватися при появі в куточках губ або над губою висипань, у людини повинні бути свої засоби особистої гігієни, посуд та рушник. Крім того, має бути окремою косметика та одяг.

             Потрібно відповідально ставитися до зміни статевих партнерів, виключити незахищені статеві контакти з партнером, який має герпетичні висипання. Під час вагітності, у третьому триместрі, утриматися від статевих контактів, якщо у партнера будь-коли були герпетичні висипання.

             У вірусоносія  має бути розуміння того, що в період загострення вірусної інфекції при тісному контакті можна заразити будь-кого. Самостійно видавлювати бульбашки, здирати скоринку при підсиханні бульбашок не рекомендується, це може призвести до бактеріального інфікування.

            Диференціальною діагностикою займаються колегіально такі фахівці, як: інфекціоніст, невролог, імунолог та інші. В даний час розширюються можливості діагностики, розроблено ефективні методи лікування цього захворювання.

Необхідно вести здоровий спосібжиття і повноціннохарчуватися, уникатитривалогоперебування на сонці та переохолодження, берегти себе відстресу, а такождотримуватисяінтимноїгігієни, своєчасновиявляти та лікувативенеричнізахворювання.

Будьте здорові!