Ви зараз переглядаєте 11 квітня відзначається  Всесвітній день боротьби із хворобою Паркінсона

11 квітня відзначається Всесвітній день боротьби із хворобою Паркінсона

 Подію започаткувала Всесвітня організація охорони здоров’я. Вибрана дата має символічне значення. Вона приурочена до Дня народження лікаря Джеймса Паркінсона у 1755 році. Він відкрив цю хворобу.

        Мета свята – інформувати про симптоми та наслідки недуги. Заходи звертають увагу на проблеми пацієнтів, закликають уряди, громадянське суспільство надати їм всебічну допомогу. Акції набули широкого поширення та підтримки з боку медичних та соціальних установ у багатьох державах.

        Хвороба Паркінсона – повільно прогресуюче захворювання центральної нервової системи, характерне  для людей старше 60 років. У ряді випадків хвороба може розвинутись і у віці до 40 років (хвороба Паркінсона з раннім початком) або до 20 років (ювенільна форма захворювання). Виявляється руховими порушеннями, тремором кінцівок, розвитком психічних розладів: розумові здібності людини знижуються, наростає депресія.

         Хвороба Паркінсона – одне з найчастіших нейродегенеративних захворювань, випереджає його лише хвороба Альцгеймера. Частота коливається, за різними даними, від 60 до 200 осіб на 100 тисяч населення.

         Причини хвороби Паркінсона залишаються незрозумілими. Клінічна картина різноманітна. Виділяють три основні ознаки, що дозволяють поставити діагноз: гіпокінезія, ригідність та тремор спокою.

При хворобі Паркінсона відзначається уповільненість рухів, зменшення обсягу активних рухів або відсутність активних рухів.

Ригідність – пластичне підвищення м’язового тонусу – проявляється опором при пасивних рухах, який може бути монотонним у всьому обсязі руху або стрибкоподібно змінюватися внаслідок “накладання” тремору.

Тремор при хворобі Паркінсона нагадує «скочування пігулок» або «рахунок монет». Тремор більшою мірою виражений у руках, рідше — у ногах, підборідді чи язику.

         Крім рухових порушень, при хворобі Паркінсона розвиваються вегетативні та психічні розлади: депресія, уповільнення усвідомлювання, сприйняття і переробки зовнішньої інформації та здатності розуміти, пізнавати і вивчати,  нав’язливі тривожні думки та легкі порушення пам’яті. Серед вегетативних порушень – підвищене потовиділення, підвищена сальність шкіри волосистої частини голови, гіперемія обличчя, запори, порушення сечовипускання та порушення регуляції артеріального тиску (артеріальна гіпотонія).

          На цей час у світі десь біля 3,7 мільонів пацієнтів  з діагнозом хвороби Паркінсона, в Україні – десь 70 тисяч таких хворих, в Запорізькій області  – 800.

          Для діагностики та лікування хвороби Паркінсона на базі неврологічного відділення Запорізької обласної лікарні функціонує «Центр Паркінсонізму», де хворих консультують висококваліфіковані фахівці-невропатологи неврологічного відділення Запорізької обласної клінічної лікарні та кафедри нервових хвороб Запорізького медичного університету, а також магнітно-резонансної томографії, електронейроміографії та інших сучасних лабораторних видів дослідження.

          Деякі цікаві факти:

  • Для хвороби Паркінсона характерний тремор – скорочення м’язів кінцівок та тулуба, які порушують координацію. Інженери винайшли авторучку, яка компенсує тремтіння рук під час написання. Цей пристрій також використовують для раннього виявлення симптомів по положенню тіла та руху кисті.
  • Для дослідження відхилення застосовують електроніку, що носиться на тілі. Вона нагадує про час  прийому ліків, фіксує фізіологічні показники, подає сигнали під час перебування у ступорі.
  • Хвороба з’являється в 3 рази частіше у людей, які зазнають частих депресій. Вченим поки що невідомі причинно-наслідкові зв’язки явища.
  • Білки, що руйнують нейрони, навчилися знешкоджувати за допомогою лазерного випромінювання.
  • Через 3 роки після застосування стовбурових клітин у 80% пацієнтів спостерігається поліпшення стану.

При якіснійтерапіїтривалістьжиттяпацієнтівіз хворобою Паркінсона практично не поступаєтьсясереднійтривалостіжиттянаселеннязагалом.

Ретельне дотримання рекомендацій щодо терапії та способу життя дозволяє багато років зберігати соціальну активність, підтримувати гідний рівень життя пацієнтів із хворобою Паркінсона.