Дистонія – це руховий розлад, що характеризується постійними або періодичними скороченнями м’язів, які викликають ненормальні, часто повторювані рухи, пози або те й інше разом. Дистонічні рухи, що типово скручують, також можуть супроводжуватися тремором. Часто дистонію викликають чи посилюють довільні дії.

«Після хвороби Паркінсона та тремору, дистонія – найпоширеніший розлад. Цей неврологічне руховий розлад не є нозологічною одиницею, є синдромом, що зустрічається при різних ураженнях центральної нервової системи. Воно частіше зустрічається у жінок та у літньому віці», – розповіла лікарка-неврологиня (поліклініки) КНП «Міська лікарня №9» ЗМР Валентина Михайлівна Калашник.

Хоча причини дистонії точно не відомі, вважається, що це проблема, спричинена нервовими клітинами у різних частинах мозку. Крім того, рухові розлади можуть виникати як симптом різноманітних захворювань. До таких захворювань належать:
– хвороба Паркінсона;
– хвороба Хантінгтона;
– хвороба Вільсона;
– травматичне пошкодження головного мозку;
– родові травми;
– інсульт;
– пухлини головного мозку або деякі розлади, спричинені раком;
– кисневе голодування або отруєння чадним газом;
– інфекції, такі як туберкульоз або енцефаліт;
– реакції на деякі ліки або отруєння важкими металами.

За словами Валентини Калашник, існує близько 13 видів дистонії, й залежно від форми, захворювання може зачіпати будь-яку частину або всі частини тіла. М’язові спазми можуть бути легкими або дуже сильними і можуть негативно вплинути на повсякденне життя людини та призвести до інвалідності.

«Терапія спрямована зменшення симптоматики, поліпшення самопочуття пацієнта. Її складовою є виключення факторів, що посилюють дистонію (перевтоми, надмірної м’язової напруги, недостатнього сну, стресових ситуацій). З метою досягнення кращого результату у лікуванні використовуються поєднання кількох із зазначених нижче методик: медикаментозне лікування, ботулінотерапія, кінезіотерапія, фізіотерапія. Хірургічне лікування показано при вираженій генералізованій дистонії на тлі недостатньої ефективності консервативних методів», – додає лікарка-неврологиня вищої категорії.

Перебіг вторинного дистонічного синдрому залежить від характеру основного захворювання. Своєчасно розпочата комплексна терапія дозволяє значно покращити якість життя пацієнта, відстрочити інвалідизацію. Якщо лікування не розпочато, тяжкість захворювання може наростати і призвести до коми та ризику для життя.

Профілактика полягає у виключенні несприятливих впливів на плід у період внутрішньоутробного розвитку, адекватному виборі способу розродження, попередженні травматизму, інфекційних та онкологічних уражень ЦНС, ретельному плануванні термінів та дозувань при проведенні медикаментозної терапії, оскільки спровокувати дистонічні розлади здатні атипаркінсонічні фармпрепарати, нейролептики, антидепресанти, антипсихотики. Факторами ризику виникнення побічних ефектів є велика тривалість прийому і високі дозування.

Якщо ви помітили будь-які зміни у своєму здоров’ї – негайно зверніться до свого сімейного лікаря! Він спрямує вас на відповідні обстеження чи до вузького спеціаліста.