Мабуть, немає тяжчого захворювання, ніж сказ. Протягом тисячоліть воно залишається невиліковним та смертельним.
«Сказ (гідрофобія, водобоязнь) – це гостре інфекційне захворювання, загальне для людини й тварин, при якому специфічний вірус вражає нервову систему», – каже лікарка-інфекціоністка терапевтичного відділення №1 (поліклініки) КНП “Міська лікарня №9” ЗМР Галина Миколаївна Горошко.
Першими ознаками захворювання є свербіж і ниючі, ріжучі або пекучі болі в місці укусу. Болі віддають по ходу нерва. Через кілька днів з’являються ознаки захворювання – на найменший дотик до шкіри, стукіт, яскраве світло хворий відповідає судомою, з’являється гідрофобія і т.д.
На сказ хворіють практично всі види наземних ссавців, в першу чергу – м’ясоїдні тварини (родини собачі, котячі, єнотові та ін), можуть також хворіти птахи, гризуни, кажани. Не хворіють на сказ комахи, змії, ящірки, жаби та інші холоднокровні тварини.
Найбільш небезпечні укуси диких м’ясоїдних тварин – особливо вовків, лисиць, борсуків, єнотоподібний собак тощо.
За словами Галини Горошко, від людини до людини сказ, як правило, не передається, заражають людей та один одного тварини. Особливу небезпеку становлять бродячі собаки, бездоглядні кішки, а з диких тварин – лисиці, вовки, які в період хвороби втрачають страх перед людиною та заходять до населених пунктів.
Характерною ознакою захворювання тварин вважається зміна поведінки: зла тварина стає лагідною; добра – злою, а дика тварина йде на контакт з людиною.
Як відбувається зараження на сказ?
Джерелом сказу є дика тварина (птах), яка заразилася в природному середовищі, а також домашня тварина, яка зазнала нападу з боку іншої хворої тварини (дикої або домашньої). Від хворих тварин відбувається зараження людини.
При укусі твариною, хворою на сказ, вірус, що міститься в його слині, потрапить у рану. Для людини небезпечний не тільки укус, а й попадання слини хворої тварини на шкіру чи слизову оболонку. Річ у тім, що на шкірі та слизовій людини можуть бути незначні, невидимі простим оком ушкодження, через які вірус сказу проникає у товщу тканин.
Найнебезпечніші травми, які завдають тварини – це укуси в область голови, шиї, кисті.
Яка перша допомога при укусах та будь-яких контактах зі скаженою твариною?
«Негайно! Відразу після укусу необхідно ретельно протягом 10 хвилин промити рану (місце ушкодження) з милом (щоб змити слину тварини). Краї рани обробити настоянкою 5% йоду (це вбиває до 80% вірусів), накласти пов’язку і негайно звернутися до медичного закладу. Лише лікар (хірург, травматолог) оцінить ризик можливого зараження вірусом сказу та призначить за потреби курс щеплення. Це потрібно зробити навіть у випадку, якщо шкіра не пошкоджена, – додає лікарка-інфекціоністка.
Необхідно протягом 10 діб спостерігати за твариною, яка покусала або подряпала людину. Для цього треба повідомити ветеринарним працівникам координати тварини та обставини, що призвели до нападу.
Профілактика захворювання на сказ людей і тварин:
– дотримуйтесь правил утримання своїх вихованців: вигулюйте собаку у спеціально відведених місцях, тримайте на короткому повідку та в наморднику; на присадибній ділянці утримуйте собак на прив’язі або у вольєрі;
– вчасно робіть щеплення проти сказу своїм домашнім вихованцям (кішкам та собакам);
– не допускайте спілкування домашніх тварин із дикими;
– остерігайтеся тварин, поведінка та зовнішній вигляд яких здається вам ненормальною
– при невластивій поведінці тварини ізолюйте її від оточуючих та покажіть ветеринарному лікарю;
– уникайте контактів із дикими тваринами
– при виявленні трупів тварин не чіпайте їх, не знімайте шкуру, а терміново повідомте до ветеринарної служби.
Сказ – невиліковна хвороба!
Щеплення від сказу залишаються поки що єдиним засобом, що запобігає цьому грізному захворюванню.
Пам’ятайте! Успіх профілактики залежить від того, наскільки швидко ви звернетеся за допомогою. Кожен пропущений день – загроза життю!