Розсіяний склероз – хронічне аутоімунне захворювання нервової системи, що вражає головний мозок, зорові нерви, спинний мозок та призводить до порушення відповідних функцій організму.
«Захворювання має тенденцію до прогресування і посідає одне з провідних місць серед причин інвалідизації пацієнтів молодого, працездатного віку, хоча може діагностуватися і в дитячому віці», – розповідає лікарка-неврологиня неврологічного відділення КНП «Міська лікарня №9» ЗМР Єлєна Костянтинівна Кралічек Елена Краличек.
Після 50 років ризик виникнення розсіяного склерозу різко знижується. Жінки хворіють на РС приблизно у 2-3 рази частіше за чоловіків. А у чоловіків частіше розвивається важка форма хвороби. Науковці припускають, що така різниця пов′язана з гормональним фоном.
Поширеність хвороби – 59,2 особи на 100 тисяч населення. Щорічна кількість нових випадків становить близько 1000 хворих.
Чому виникає розсіяний склероз?
На сьогодні причини виникнення розсіяного склерозу остаточно не з′ясовані. Захворювання належить до хвороб, в ініціюванні та розвитку котрих важливу роль відіграють:
– генетична схильність;
– перенесена чи прихована інфекція;
– нестача вітаміну D;
– травми;
– інтоксикація;
– ожиріння у підлітковому віці;
– поганий стан екології.
Також склероз може виникнути через хронічний чи гострий стрес.
За словами Єлєни Кралічек, хвороба виникає в результаті руйнування оболонок нервових волокон спинного та головного мозку, утворюючи на їх місці склеротичні бляшки у різних частинах органу, тобто розсіяно.
Перші симптоми хвороби:
– темна ділянка у полі зору, подвоєння в очах, затерпання тіла, поколювання або біль у різних частинах тіла; тремор; важкість і слабкість у ногах, нестійкість, незграбність;
– патологічні відчуття «проходження електричного струму», що поширюються по спині у напрямку зверху вниз, іноді з переходом на кінцівки, при нахилі голови вперед (симптом Лермітта);
– можливі запаморочення, патологічна втомлюваність;
– порушення сечовипускання, нетримання сечі;
– емоційні порушення досить часто розвиваються на тлі розсіяного склерозу: надмірна тривожність, поганий настрій, депресія або, навпаки, недооцінка свого стану, ейфорія.
Важливо: симптоми хвороби можуть навіть без лікування зникнути після декількох днів чи тижнів і проявитися через роки.
«Якщо вчасно не розпочати лікування, то через 10 років 30-37% хворих здатні пересуватися лише зі сторонньою допомогою, а через 15-25 років такі пацієнти можуть бути прикуті до інвалідного крісла», – зауважує лікарка-неврологиня.
25-30 років тому цю хворобу вважали невиліковною. Лікування лише знімало загострення. Сьогодні є медичні препарати, котрі уповільнюють прогресування недуги й зберігають пацієнтові максимум життєвих функцій, працездатність та можливість провадити нормальний спосіб життя.