Міжнародний день боротьби за права людей з інвалідністю відзначається щорічно 5 травня, присвячений проблемі, яка, на жаль, одного не чудового дня може торкнутися кожного. Зрозуміло, що святом такий день назвати важко. Але, це тільки погляд з одного боку, а для тих, на чиї проблеми саме в цей день звертається більша увага, ніж зазвичай, він може стати і чимось на зразок свята, хоч і затьмареного недугою.
Чи згадуємо ми щодня про проблеми людей з обмеженими можливостями?
У нас заведено не помічати людей з інвалідністю. Вони незручні. Під них треба підлаштовуватись, їх треба розуміти, їм треба допомагати… А навіщо? Навіщо мені ці проблеми? Це не моє, хай самі справляються, чи нехай їх до спецустанови здадуть… На превеликий жаль, так досі думає багато хто. Їм не потрібні такі люди, від них стільки клопоту! При цьому самі забувають, що межа між інвалідністю та неінвалідністю дуже умовна. Не завжди людина народжуються з інвалідністю, часом, ним стати може будь-хто!
Нашої турботи і допомоги люди з інвалідністю потребують не тільки 5 травня, але щодня… Давайте будемо терпимішими! Це такі ж люди, просто деякі можливості у них обмежені. Огляньтеся. Може їм потрібна допомога про котру вони рідко просять. І не тому, що вона їм не потрібна. А тому, що не мало байдужих людей поряд, які відмовляють у цій допомозі.
Інвалідність може полягати в нездатності чути групову розмову, бачити друкований текст, нездатності говорити, ясно висловлюватися, запам’ятовувати речі, пересувати нижні кінцівки, витягувати руки, стискати щось у руках, самостійно одягатися, приймати їжу, використовувати туалет, вставати з ліжка.
А тепер хоч на хвилину постарайтеся уявити собі: які проблеми виникають у житті людей, які страждають на ту чи іншу з перелічених недуг, і яким пеклом це життя може обернутися, якщо їх позбавити всебічної допомоги й уваги. А людей, які страждають від тієї чи іншої інвалідності, на планеті налічується 650 мільйонів, тобто майже 10% населення земної кулі.
Не варто забувати – внесок кожної людини дорогий: неважливо, виражається він у фінансовій допомозі чи безоплатній участі як волонтер. Важливе завдання 5 травня – хоча б спробувати дати зрозуміти людям з обмеженими можливостями, що за їхні права є комусь боротися, адже головне досягнення в житті кожного члена суспільства – навичка емпатії та участі.
Ставлення суспільства до людей з обмеженими можливостями в цілому складається зі ставлення до них кожної людини окремо. Це означає, що кожному з нас потрібно переглянути свої погляди на цю проблему. Люди з обмеженими можливостями не потребують жалю, їм потрібне наше розуміння та прийняття їх як повноправних членів суспільства.
Сьогодні і завжди хочеться побажати їм віри у себе, бажання жити, підтримки, добра! А кожному з нас – уміння не залишитися осторонь, коли поряд той, кому потрібна наша допомога. Не будьте байдужими! Допоможіть – потримайте двері, переведіть через дорогу тощо. У цей час зовсім не варто думати, що добро добром повернеться, ні! Це треба робити від душі, від щирого серця!
Отже, вітаємо всіх людей з обмеженими можливостями, але з необмеженим духом! Бажаємо залишатися сильними, світлими та винятковими! А ще ніколи не здаватися та завжди вірити у себе!
