Хвороби органів є серйозною проблемою охорони здоров’я, і трансплантація може стати життєво важливим варіантом для лікування. Відомо, що в рік від хвороб органів помирає приблизно стільки ж людей, скільки зараз у списку очікування пересадки!
За 30 років незалежності в Україні проведено 2,5 тис. операцій із пересадки органів за потреби 5 тис. на рік. Для порівняння: за даними Глобальної обсерваторії донорства та трансплантації, лише за 2021 рік у Франції виконали 4429 трансплантацій, в Іспанії — 4427. Основна частина цих пересадок була виконана не за допомогою живих донорів, а за рахунок так званих трупних трансплантацій, коли використовують органи померлої людини.
В Іспанії та Франції діє презумпція згоди. Це означає, що всі люди, що вмирають, автоматично згодні стати донором, якщо тільки не написали відмову. В Україні діє презумпція незгоди. Якщо є потенційний донор — людина, у якої діагностована смерть мозку, — потрібно запитувати згоду у рідних чи, може, вона за життя вже погодилася. І лише після цього можна вилучати органи для трансплантації. Якщо немає згоди людини за життя чи згоди рідних – нічого не відбувається.
Втім, є чимало країн, де діє презумпція незгоди, але громадяни за життя можуть вказати, що готові віддати свої органи на пересадку. У США, наприклад, потенційний донор реєструється у спеціальному реєстрі свого штату, повідомляє про своє рішення родичам, а позначка про згоду вноситься до його прав водія. Штати багато років лідирують у рейтингу країн, де роблять найбільшу кількість пересадок.
В Україні така процедура запрацювала нещодавно, але охочих небагато. Стати донором, згідно з опитуванням, погоджується лише кожен п’ятий. У нашій країні, де діє презумпція незгоди, дуже важливо, щоб це стало звичайною практикою.
Дуже складно знайти контакт із родичами померлого. Вони зараз у горі, наприклад. Вони розуміють, що наразі сталося щось непоправне. А тут їм ще пропонують взяти якийсь орган… Понад те, треба розуміти, що тут лічені хвилини йдуть. Адже кожен орган окремо від організму живе певну кількість часу.
Пожертвування органів для порятунку інших людей – самовідданий вчинок, який не може бути винагороджений. Пропонувати винагороду та фінансову вигоду за пожертвування тканин та органів заборонено та карається законом.
Донорський орган завжди пересаджується пацієнту, якому він найкраще підходить, і розраховується, кому він принесе найбільшу користь. Група крові, вік, індекс тіла, стан пацієнта, наявність антитіл тощо враховуються при виборі реципієнта. Таким чином, у контексті трансплантації органів лікарі ніколи не говорять про «чергу», але про «лист очікування», оскільки одержувач органу визначається його придатністю. Може статися, що пересадка можлива того дня, коли пацієнта включили до списку очікування, але це може зайняти місяці і роки.
Оцінка придатності органу є складною медичною діяльністю. По-перше, лікарям необхідно оцінити, чи донорський орган є здоровим і чи достатньо він життєздатний, щоб пережити певну кількість часу без кровопостачання, тобто часу між вилученням органу у донора та його пересадкою іншій людині. На якість органу також впливає інтенсивна терапія та причина смерті мозку. Наприклад, у разі тяжкої травми органи можуть бути пошкоджені та більше не підходять для трансплантації. Крім того, важливо переконатися, що з цим органом не передадуть невиліковну хворобу, таку як ВІЛ, злоякісна пухлина тощо.
Наприклад, для трансплантації легень та серця підходять лише 20-25% донорів, тому донорських органів мало.
Більшість донорів органів – це люди, у яких діагностовано смерть мозку. У разі смерті мозку кровопостачання мозку припиняється і активність мозку повністю і незворотно припиняється. В деяких випадках прижиттєво можна пожертвувати нирку. Звичайно, тільки для терапевтичних цілей і для людини, з якою донор має генетичний чи емоційний зв’язок.
Сьогодні у Запорізькій обласній лікарні є все необхідне для проведення складних втручань щодо трансплантації органів.
Центр трансплантації Запорізької обласної лікарні працює з 1991 року. За роки роботи на базі відділення було виконано понад 600 пересадок нирки. Саме тут провели першу в Україні успішну трансплантацію серця та пересадку печінки від трупного донора. Виконання операцій такого високого рівня завжди відбувається під чуйним керівництвом першопрохідника у галузі трансплантації, вчителя та наставника, що протягом десятиліть передає свій безцінний досвід – Никоненка Олександра Семеновича.
Один донор можеврятувати до восьми життівуразі донорства органів та зберегтичипокращитижиттябільше ста осібзавдяки донорству тканин.
Цілі цього дня – привернути увагу громадськості до питання пожертви органів, тканин та клітин та наголосити на важливості можливостіповідомити рідним про свій вибір.