Вы сейчас просматриваете ОБЕРЕЖНО —  КЛІЩІ !

ОБЕРЕЖНО — КЛІЩІ !

  Укуси кліщів загрожують людині небезпечними хворобами, насамперед такими як  іксодовий кліщовий бореліоз (хвороба Лайма) і кліщовий вірусний енцефаліт.

        Кліщовий вірусний енцефаліт – це гостре інфекційне вірусне захворювання з переважним ураженням центральної нервової системи, яке може призвести до інвалідності, а іноді й до летальних випадків.

        Кліщі паразитують у природі з початку квітня і до кінця вересня, але максимальна їхня активність  відзначається з квітня і до липня. З другої половини літа і в осінній період шанс нападу паразита знижується, але ймовірність розвитку серйозного захворювання після можливого укусу підвищується — за рахунок накопичення більшої концентрації інфекції в тілі шкідника.

        Пробудження кліщових кровососів відбувається поступово та географічно нерівномірно. Найбільш очевидний провісник появи шкідників — температура вище 10 градусів.

         Кліщові шкідники здатні відчути свою жертву на значній відстані завдяки наявності добре розвинених органів чуття та терморецепторів. Для орієнтації у просторі використовують свій особливий чутливий апарат. За такими характеристиками, як тепло тіла, запах, вібрації, волога і навіть іноді звичайна тінь, паразити знаходять своїх жертв.

        Через те, що вони не вміють літати чи стрибати, їхній основний спосіб потрапити на потенційного годувальника – прикріпитися на його покриви чи ділянки одягу. Очікування господарів відбувається на гілках дерев, чагарниках та навіть траві. Дочекавшись, коли жива істота наблизиться, кліщі чіпляються за неї передніми лапками, тримаючись при цьому  задніми на рослинах.

         Виявити паразита, що присмоктався, не так і просто, тому важливий ретельний огляд тіла після прогулянки на природі. Найчастіше вони прикріплюються до волосистої частини та в місцях з м’якими тканинами шкіри.

Улюблені місця нападу:

• місце за вухами та вушні раковини,

• голова,

• шия,

• внутрішні сторони ліктів,

• пахвові западини,

• живіт,

• пахова зона,

• внутрішні сторони гомілок,

• область під колінами.

   Для передачі кліщової інфекції існує три основні способи зараження:

• шляхом укусу кліща — під час кровосмоктання разом з його слиною,

• контактним шляхом – через взаємодію інфекції з пошкодженнями на шкірі    (наприклад, при роздавленні кліща незахищеними голими руками),

• харчовим шляхом – при вживанні зараженого інфекцією сирого молока овець, кіз

   та корів.

  Від людини до людини кліщові захворювання не передаються!

А ось у кліщів збудники хвороб передаються у спадок — від самки до потомства, тому серед них небезпечні рознощики постійно циркулюють!

         На момент виявлення шкідника людина може розгубитися. Але існує певний порядок дій, який допоможе зібратися з думками та не нашкодити здоров’ю:

  • обережно і негайно зняти кліща з поверхні шкіри, при цьому намагатися не пошкодити його черевце.
  • знятого паразита доставити до лабораторії санепідемстанції або інших медичних закладів, які проводять такі дослідження.
  • позначити та зафіксувати у календарі день укусу.
  • спостерігати за станом організму і одразу звернутися до лікаря за перших ознак нездужання.
  • за результатами експертизи кліща вжити відповідних заходів: здати кров та отримати певне лікування від лікаря.

Для вилучення кліща можна використовувати: нитку, щипці, петелечку, пластир,  пінцет. 

Суть усіх пристроїв одна: розташувати їх, якомога ближче до шкіри, тягнути повільно і акуратно!

Щоб не контактувати з черевцем шкідника, яке є головною частиною перенесення можливої інфекції, важливо використовувати рукавички!      

Ніколи не можна давити кліщів руками! Бризки черевної рідини та слинних залоз шкідника можуть потрапити на пошкоджені ділянки шкіри, а також на слизові оболонки рота та носа, що може стати причиною захворювання.

        Після видалення кліща необхідно обробити відповідне місце антисептиком або промити водою з милом. А людина, яка видалила його, повинна обов’язково вимити руки!

        Не варто наводити паніку, якщо головка паразита залишилася у шкірі, адже в цьому немає нічого небезпечного. Фактично це як заноза, яка за кілька днів сама вийде. Але якщо це вас турбує, то її можна витягти заздалегідь прожареною голкою або шпилькою. Місце укусу обполоснути мильною водою, добре обробити та просушити. Ранку продезінфікувати йодом.

         Після вилучення спійманого кровососа необхідно помістити в чистий контейнер з маленьким шматочком вологої вати, марлі або паперу для подальшого аналізу,  його не можна викидати або відпускати на природу.  Він потребує термінової експертизи для встановлення наявності чи відсутності захворювання.  Для дослідження підходить як живий, і мертвий шкідник.

Не рекомендується використовувати речовини  для нанесення безпосередньо на тіло кліща: рослинні олії, спирт, вазелін, жир, гас, розплавлений віск від свічки, лак, рідину для нігтів, бензин, ефірні масла. Їх НЕ МОЖНА використовувати для вилучення паразита, так як у несприятливій обстановці він може відригнути інфікований вміст черевця в кров носія. І можливість зараження збільшитися в кілька разів навіть при тому, що шкідник після таких маніпуляцій може померти.

        Не можна заклеювати пластиром, ізолентою або пакетом простір поруч із кліщем, щоб перекрити йому доступ повітря.  У таких стресових умовах він може

не тільки не вилізти, а й повестися у зворотний спосіб — зробивши вкидання інфекції в кров людини.

Важливо знати, як убезпечити себе на природі, вживши певних профілактичних заходів, і бути обізнаним, що робити у разі укусу небезпечного переносника захворювання:

  • При відвідуванні лісу необхідно суворо дотримуватись умов, що перешкоджають проникненню паразитів під одяг.
  • Носити правильний одяг, який максимально закриє всі відкриті ділянки тіла.
  • Віддавати перевагу світлим відтінкам, щоб можна було відразу виявити шкідника.
  • Верхній одяг щільно застібати, за необхідності заправляти у штани.
  • А штани своєю чергою заправляти в шкарпетки чи чоботи.
  • Використовувати речі на резинці, із зав’язками та з капюшоном.
  • Не зневажати головними уборами.
  • Вибирати для прогулянки широкі стежки.
  • Проводити періодичний огляд через кожні 2 години.
  • Ретельно оглядати одяг та тіло на шляху додому.
  • На момент повернення прийняти душ і зайнятися пранням речей
  • Якщо разом з вами на природі перебували ваші домашні улюбленці – їх теж слід оглянути на наявність кліщів до того, як впустити до помешкання.
  • Використовувати репеленти (засоби, що відлякують кліщів). Препарати слід купувати в аптечній мережі, наносити відповідно до інструкції. Користуватись репелентами слід з урахуванням особливостей свого організму. При виникненні алергічних реакцій необхідно звертатись до лікарів.

Аджездоров’яценайцінніше, щомаєлюдина! Тому його треба берегти та жити у гармонії з природою!