Міжнародний день білої тростини покликаний привернути увагу суспільства до проблем сліпих і слабозорих і сформувати толерантне ставлення до них, нагадує про допомогу та солідарність.
Всесвітньою радою добробуту сліпих була заснована резолюція про білу тростину як відмітний знак сліпих і людей з вадами зору.
Нині існує багато модифікацій тростини: в неї вбудовують різні датчики, оснащують підсвічуванням, звуковим супроводом, але тростина, як і раніше, залишається білого кольору.
Взагалі тростина – це не лише символ незрячих людей, це їхній інструмент, їхнє «око». Адже звук від удару тростиною об тротуар чи бруківку дозволяє незрячому почути навколишній простір та відчути перешкоди. Наприклад, звук від удару об тротуар дозволяє незрячому зрозуміти, де є високі перешкоди — дерева, будинки, автомобілі, стовпи. А ковзання тростини по дорозі допомагає побачити низькі перешкоди — бордюри, люки, ями або сходинки.
«Біла тростина» — емблема незрячої людини. На вулиці, у транспорті, приміщенні вам зустрічаються люди з білою тростиною. При зустрічі з ними не проходьте повз, якщо помітили, що вони потребують допомоги:
- Якщо незрячий прямує до небезпечної зони, розгублений, запропонуйте йому свою допомогу.
- Допоможіть перейти жваву вулицю.
- Відведіть від відкритого люка колодязя, ями, зорієнтуйте в незнайомому місці,
- Не залишайте люки колодязів відкритими та без огородження.
- Поступіться місцем у транспорті, оскільки при різкому гальмуванні або поштовху сліпий не завжди може знайти точку опори.
- Не беріть сліпого під руку, йому зручніше рухатися, взявши вас трохи вище за ліктя.
- Надаючи сліпому допомогу при посадці в автотранспорт — достатньо довести сліпого до дверей і вказати на поручень, поклавши на нього руку сліпого.
- При виході з транспорту покажіть сліпому поручню і надайте діяти самому.
- Пересуваючись зі сліпим, не робіть ривків, різких рухів, поворотів, йдіть плавно.
- Про перешкоди, що зустрічаються — сходинки, уступи, спуски — незрячого краще попереджати.
- При підйомі або спуску сходами супроводжуючий повинен випереджати сліпого на сходинку.
- При вході в приміщення або виході з нього супроводжуючий відкриває двері, а незрячий вільною рукою її закриває, не втрачаючи при цьому контакту з супроводжуючим.
- Під час розмови не намагайтеся говорити голосно, розмовляйте як завжди.
- Говоріть безпосередньо з цією людиною, а не через когось ще. Нормально використовувати слова «дивитись» або «бачити». Незрячі люди використовують ці слова постійно.
- Завжди звертайтеся безпосередньо до людини, навіть якщо вона Вас не бачить, а не до її зрячого компаньйона.
- Завжди називайте себе та представляйте інших співрозмовників, а також інших присутніх. Якщо ви хочете потиснути руку, скажіть про це.
- Коли Ви спілкуєтеся з групою незрячих людей, не забудьте щоразу називати того, до кого Ви звертаєтесь.
- Обов’язкова вимога етики – на початку розмови представляйтеся самі та людей, які прийшли з вами. Намагайтеся перекладати жести, які співрозмовник свідомо не побачить, наприклад, які вказують на предмети чи людей, у слова
- Якщо ви ненадовго відлучаєтесь, попередьте про це співрозмовника, не змушуйте його вести мовлення в порожнечу. Якщо ви передаєте слово співрозмовнику, назвіть його, не варто кивати головою, якщо людина цього жесту не побачить. Як правило, у людей з вадами зору загострений слух, тому багато що відбувається йому стає зрозумілим з звуків, що доносяться. Однак у галасливих приміщеннях здатність незрячих орієнтуватися на слух втрачається. Також великі складнощі виникають у незнайомому приміщенні. Просте прохання «сідайте» часто нездійсненне, якщо Ви не скажете людині, де щодо нього знаходиться крісло.
- Безтактно запитувати: «Ви сліпий?», «Отже, Ви зовсім нічого не бачите? Абсолютно сліпий? О, це жахливо! Ви сліпий від народження? Від хвороби чи від нещасного випадку тощо».
- Думайте завжди про те, що сліпі хоч і не бачать, але ж вони не глухі, тому вимовлені пошепки зауваження типу: «Гірше нічого не може бути!». або «Краще померти, ніж бути сліпим» — сліпий чудово чує. Залиште краще свою думку при собі, оскільки сліпі дотримуються зовсім іншої думки.
- Якщо Ви збираєтесь читати незрячу людину, спочатку попередьте про це. Говоріть нормальним голосом. Не пропускайте інформацію, якщо вас про це не попросять.
- Якщо це важливий лист чи документ, не потрібно для переконливості давати його доторкнутися. При цьому не замінюйте читання переказом. Коли незряча людина має підписати документ, прочитайте його обов’язково. Інвалідність не звільняє сліпу людину від відповідальності, зумовленої документом.
- Коли Ви пропонуєте незрячій людині сісти, не саджайте її, а направте руку на спинку стільця або підлокітник.
- Якщо ви знайомите його з незнайомим предметом, не ведіть по поверхні його руку, а дайте можливість вільно поторкати предмет.
Не будьте розчаровані, якщо ваша ласкава допомога відхилена. Деякі сліпі цінують свою незалежність більше, ніж допомога, яка б принесла їм полегшення. У більшості випадків Ваша готовність допомогти приймається з радістю та вдячністю.
Допомагаючисліпим, завждипам’ятайте, щокожна незряча людина є індивідуальністю, і немаєдвох людей з однаковими потребами, здібностями та можливостями.
Цим людям дуже непросто. Вони живуть у своємусвіті, але дужещиротягнуться до нас, якіживуть при світлісонця та блакитномунебі.
Давайте піклуватися, будемобільшуважні до людей, які волею долі і волею Бога, змушенітримати в руцібілу тростину.
