Цього дня 1882 року доктор Роберт Кох відкрив збудник туберкульозу, що стало першим кроком на шляху діагностики та лікування цієї хвороби.
Близько однієї третини населення світу інфіковано мікобактерією туберкульозу та хворіють люди різної статі, віку та соціального стану. Пандемія COVID-19 перекреслила успіхи, досягнуті у боротьбі із цим захворюванням. Було відмічено зростання кількості випадків смерті від туберкульозу, продовжується поширення туберкульозу з множинною лікарською стійкістю.
«Заразитися туберкульозом може будь-яка людина і де завгодно: вдома, в гостях, на роботі, в транспорті, просто в натовпі. Основне джерело зараження людина, хвора на легеневу форму туберкульозу, що виділяє з мокротинням при кашлі, чханні, розмові, сміху, позіханні, спльовуванні дрібні крапельки які, інфіковані мікобактеріями туберкульозу, котрі разом із потоком повітря потрапляють у легені здорових людей», – розповідає лікарка-пульманологиня терапевтичного відділення №2 КНП «Міська лікарня №9» ЗМР Катерина Валеріївна Мельник.
Інфікуватися туберкульозом можна в приміщенні, що погано провітрюється, якщо в ньому знаходиться хворий з виділенням мікобактерій в навколишнє середовище.
Але є можливість заразитися і побутовим шляхом, через їжу (молоко хворої тварини, яйця) та вертикальним шляхом (від матері до дитини).
Імовірність захворіти на активний туберкульоз у здорової людини становить 5-10%.
За словами Катерини Мельник, туберкульоз може розпочатися у будь-якому віці. Найчастіше туберкульоз може протікати безсимптомно або ховатися під масками різних захворювань, таких як грип, хронічний та гострий бронхіт, пневмонії та інші захворювання, що вражають дихальну систему.
Основними ознаками захворювання є:
– тривалий кашель (постійне “підкашлювання”);
– кровохаркання;
– тривале незначне підвищення температури;
– постійна безпричинна слабкість і погане самопочуття;
– зниження апетиту та працездатності;
– втрата ваги;
– пітливість ночами;
– біль у грудях і задишка.
Попри більш ніж сторічний досвід боротьби з цією небезпечною хворобою, досі не створено надійних засобів захисту від неї, внаслідок чого до пріоритетних напрямків боротьби з туберкульозом слід віднести своєчасне виявлення хворих, їх ефективне лікування, а також якісне проведення заходів у вогнищах туберкульозу.
Відомо, що пізнє виявлення туберкульозу у хворих найчастіше веде до високої частоти ускладнень, втрати функції пошкодженого органу та інвалідності хворого.
Єдиним методом ранньої діагностики, як і раніше, нині є регулярне флюорографічне обстеження у дорослих та щорічна постановка туберкулінової проби Манту у дітей. Основним заходом специфічної профілактики туберкульозу у дітей та підлітків залишається вакцинація. БЦЖ при народженні та ревакцинація БЦЖ у 6-7 років.
Флюорографічне обстеження з профілактичною метою доросле населення має проходити не рідше 1 разу на 2 роки. Однак є певні групи населення, які підлягають цьому обстеженню 1 раз на рік.
Основою неспецифічної профілактики туберкульозу є здоровий спосіб життя.
«Попри високі досягнення в діагностиці та лікуванні, туберкульоз досі залишається одним із небезпечних захворювань, що потребують серйозного та тривалого лікування, а також раннього діагностування», – каже лікарка-пульманологиня Катерина Мельник.
Зупинити поширення туберкульозу можна лише тоді, коли кожна людина знатиме, як захистити себе від зараження та застосовувати ці знання у повсякденному житті. Починаємо з себе, зі свого способу життя. І перше з чого треба почати – з проходження профілактичного огляду та намагання вести здоровий образ життя. І найголовніше, що необхідно засвоїти: за перших ознак захворювання, необхідно негайно звернутися за медичною допомогою.
Люди, які перехворіли на туберкульоз, можуть жити якісним, яскравим, повноцінним життям, не представляючи небезпеки для оточуючих.
Бережіть себе та здоров’я своїх дітей!
